Яна Руденко
Українська бандура — це лютнеподібний інструмент, який має до 65 струн, у тому числі до восьми мелодійних та багато супровідних струн. Вона нагадує одночасно і лютню, і цитру, тому вона також відома як «українська лютня-цитра». На бандурі грають обома руками та поєднують стиль гри обох щипкових інструментів.
Історичний розвиток бандури також відображає історію українського народу, яка налічує багато століть. Спочатку на бандурі грали сліпі менестрелі, які мандрували від села до села, співаючи епічні балади та історичні пісні. Вперше інструмент згадується в грецькій хроніці VI ст., де описуються воїни на українських теренах, які грають на інструменті, схожому на лютню. Цей лютнеподібний інструмент називався кобзою і був набагато меншим, круглішим та мав менше струн, ніж сучасна бандура. З часом кількість струн збільшилася, і деякі з них були нанизані збоку інструмента.
Кобзарі та думи
У Середньовіччі бандура, як і лютня в Західній Європі, стала популярною при дворах Східної Європи. Її використовували переважно для супроводу танців і пісень. Вона також була популярною серед українських козаків, які розробили власний репертуар для цього інструменту. З їхніх лав постала нова школа професійних українських музикантів, подібна до трубадурів Франції. Цих музикантів називали кобзарями.
Кобзарі створили унікальну епічну пісенну форму — думу, яку порівнюють з епосом Гомера. Дослівно це «думка» або «роздум». Ці думи, що співалися під акомпанемент бандури, розповідали про героїзм українських козаків та їхнє прагнення до миру і свободи. У 1873 році західні вчені та композитори вперше почули думу на Третьому археологічному з’їзді в Києві у виконанні сліпого кобзаря Остапа Вересая. Його вражаюче виконання надихнуло на написання низки статей та книг на цю тему.
Становлення сучасної бандури
На початку XX століття бандура набула популярності серед міського населення України. Зі створенням ансамблів бандуристів та зростанням популярності бандури зростав і попит на нові інструменти. На цей період припадають важливі інновації та експерименти в технології та дизайні. Масово вироблялися нові бандури з великою кількістю струн, налаштованих хроматично, а не діатонічно (у півтонах, як у фортепіано, а не гітари), а також додали важелі для швидкої транспозиції (наприклад, для гри в різних тональностях). При консерваторіях організовували курси, а професійним композиторам доручали писати нові композиції спеціально для цього інструмента.
Гнат Хоткевич вважається батьком сучасної бандури. Освічений піаніст і скрипаль вивчив гру на інструменті, спостерігаючи за старими кобзарями. Зберігаючи кобзарські традиції та техніку гри, Гнат відіграв важливу роль у перетворенні традиційної кобзарської бандури на сучасну харківську бандуру. Він сприяв розширенню вокальної музики та репертуару, зокрема ансамблевого виконання.
Радянські репресії
Цей період в історії бандуристів збігся з піднесенням патріотизму в Україні та подальшим розквітом різних видів мистецтва. Але це тривало недовго. Політичні репресії радянської доби почалися одразу після приходу більшовиків в Україну. Радянська влада вирішила знищити всі сліди українського патріотизму, знищивши українську культуру. У 1935 році під приводом етнографічної конференції в Харкові зібрали незрячих кобзарів з усієї України, де вони нібито мали записати свої пісні та твори. Там їх усіх розстріляли.
Численні українські артисти, бандуристи, художники, поети та інші діячі культури зазнали переслідувань, арештів, розстрілів і заслання. Вони шукали притулку і безпеки переважно в таких країнах, як США і Канада, де могли безперешкодно продовжувати свою діяльність.
Згодом, протягом усієї холодної війни, радянський уряд був сповнений рішучості знищити українську культуру. Проте невдовзі радянська влада зрозуміла, що повністю викорінити бандуру, яка виявилася потужним символом української ідентичності, неможливо. Натомість вони намагалися відокремити бандуру від її минулого та традицій, створивши сучасну київську бандуру. Навчання грі на бандурі стало більш академічним. Від традиційного репертуару відмовилися на користь закордонних творів Баха, Бетховена та інших класичних композиторів.
Хоча бандуру також можна використовувати для виконання складних творів, таких як сонати та оркестрові концерти, вона тісно пов’язана з вокальною музикою, оскільки первісно призначалася як інструмент для вокального супроводу.
Приклади гри на бандурі у відео:
Виступи Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди:
https://www.youtube.com/@Mayborody/videos
Сольна гра на бандурі:
https://www.youtube.com/watch?v=2DjWwPNdDbo
tun24110701
Bandura. Foto: WikimediaCommons / Julianhayda.
002748