Міжнародна команда палеонтологів із Сирії, Бразилії та Тюбінгенського університету виявила на півночі Сирії раніше невідомий вид вимерлої морської черепахи – унікальне для цієї країни відкриття. Дослідження, опубліковане 2025 року в науковому журналі «Papers in Palaeontology», містить детальний науковий опис тварини, яка отримала назву Syriemys lelunensis (сирійська черепаха з Лелуна) на честь місця знахідки на горі Лелун поблизу міста Афрін у сільській місцевості Алеппо в Сирії.
Що відомо про сирійську черепаху з Лелуна
Скам’янілість знайшли 2010 року у вапняковому кар’єрі, а в наступні роки її всебічно досліджували за допомогою комп’ютерної томографії (КТ) та мікроскопічних методів аналізу. Результати показали, що морська черепаха походить із раннього еоцену (близько 56 мільйонів років тому). Це робить її найстарішою підтвердженою знахідкою морської родини Stereogenyini (особливої групи свинорилих черепах) і «подовжує» історію цієї групи більш ніж на десять мільйонів років порівняно з тим, що було відомо раніше.
Новий вид морської черепахи має унікальні анатомічні особливості в кістковому панцирі, тазових кістках і кінцівках, що підтверджує, що йдеться про раніше невідомий вид. Дослідники вважають, що предки цих морських черепах у періоди високого рівня моря в еоцені поширилися через Середземне море в океани Старого Світу. Сучасну територію Сирії впродовж усього крейдяного періоду й аж до пізнього міоцену (від 145 до приблизно 5,3 мільйона років тому) було затоплено.
Це відкриття має особливо важливе наукове значення для Сирії, оскільки це перший науковий опис вимерлого виду хребетних, виявленого в цій країні. Воно може відкрити двері для подальших досліджень її багатої геологічної та палеонтологічної історії.
«Черепахоподібний однозуб» з Тюбінгена-Лустнау
Сирійська знахідка відразу нагадує редакції tuenews INTERNATIONAL у Тюбінгені про унікальну у світі тварину, яку виявили в Тюбінгені й яку можна побачити в Палеонтологічному музеї університету: Henodus chelyops, що в перекладі означає «черепахоподібний однозуб». Палеонтологи називають його «світовою сенсацією Тюбінгена». Три розкопки на крутому схилі Голдерсбаха в Тюбінгені-Лустнау з 1934 року виявили загалом вісім екземплярів – єдиних у світі. Знахідки споріднених видів відомі лише з Португалії та Іспанії.
Перший опис зробив відомий тюбінгенський палеонтолог Фрідріх фон Хуене. Тварина була близько метра завдовжки й нагадувала морську черепаху своїм широким сплощеним тілом, але належала до групи так званих плитчастозубих ящерів – давніх морських плазунів із широкими плоскими зубами, якими вони роздавлювали здобич (Pflasterzahnsaurier). В еволюційній теорії це називається «конвергентною еволюцією», тобто незалежним розвитком схожих ознак у неспоріднених видів через подібні умови середовища. Міцний панцир захищав обидва види від хижаків; за часів Henodus це були особливо великі хижі ящери.
Henodus chelyops мав лише чотири зуби, схожі на плитки (по одному в кожному «крилі» щелепи), і, ймовірно, харчувався дрібними раками та водоростями. Він всмоктував їх разом із водою, ніби через фільтр, а потім подрібнював між широкими зубами. Ймовірно, він жив у прибережних лагунах або старицях річок.
Знахідки походять із геологічного шару гіпсових порід, що утворився 228 мільйонів років тому. Тоді великі частини Південної Німеччини були вкриті мілкими внутрішніми морями та солоними лагунами. Сучасний Вюртемберг остаточно став суходолом лише близько 65 мільйонів років тому внаслідок тектонічних піднять.
Юсеф Канжу і Міхаель Зайферт
tun25090905