Подорож на вщент переповненому човні була жахом. У морі між Туреччиною і Грецією 15-річна Фарзане Хассані побачила тіла дорослих і дітей, що плавали. Вона не хотіла, щоб її п’ятирічна сестра, яка сиділа у неї на колінах, побачила їх також. Тому юна афганка закрилаїй очі. Ула Махфуз та її діти також пережили жахливі речі під час перельоту з Сирії через Єгипет, Лівію та Середземне море до Італії. Про це вона та її донька Рім Камель-Аль Сагір розповіли 17 учням та вчительці суспільствознавства Ганні Войковій у гімназії «Вільдермут» у Тюбінгені в середині грудня.
Від втечі до падіння Асада
Учні ретельно підготували питання для інтерв’ю з трьома співробітниками інтернет-видання tuenews INTERNATIONAL для проєкту «Газета в школі». Їхні запитання варіювалися: від втечі та прибуття в Німеччину до повсякденного досвіду проживання в країні та реакції на падіння режиму диктатора Башара Асада.
Расистська ворожість зростає
Після прибуття до Німеччини багато людей допомагали вчительці арабської мови Улі Махфуз та її п’ятьом дітям. «Але з самого початку були й інші, які поняття не мають, чому ми пройшли весь цей шлях» — сказала вона. Расистська ворожість стрімко зросла після повстання в Сирії — особливо в соціальних мережах. Сім’я Махфуз / Аль-Сагір не єдині, хто відчуває це на собі.
Постійна туга за домом
Сирійка та її донька вже давно мають німецькі паспорти. Учні запитали її про плани щодо повернення. Рім Камель-Аль Сагір розривається на частини. «У глибині душі я хочу повернутися, тому що я весь час сумую за домом». Але розум підказує їй, що ситуація в Сирії буде складною ще принаймні кілька років. І ще: бувши підлітком, вона роками боролася за те, щоб мати змогу вчитися. Зараз мати маленької доньки вивчає «Відновлювані джерела енергії» в Університеті прикладних лісових наук у Роттенбурзі.
Ніякого повернення на землю талібів
Для Фарзане Хассані не існує жодної перспективи повернення до Афганістану, де править Талібан. Там молодим жінкам не дозволяють навчатися, працювати чи залишатися вдома наодинці. Для жительки Роттенбурга це немислимо. Вона три роки навчалася на асистента стоматолога. Вона також бере участь в ініціативі «Жінки без кордонів», де підтримує інших жінок-біженців. Її найбільше бажання: «Щоб моя мама пишалася мною».
tun24122001