Неандертальці — це вид людей, який антропологи вважають найближчим до нашого виду Homo sapiens, «сучасних людей». Вони тривалий час жили в тих самих місцях і в той самий час, що й ми. Їхні черепи та кістки були знайдені як на території сучасної Німеччини, так і на території сучасної Сирії. Відносини між ними та сучасними людьми є надзвичайно складними, і наше розуміння цього питання постійно розвивалося разом із прогресом наукових досліджень: це особливо стосується генетичних досліджень давніх кісток та дедалі більшої кількості поховань неандертальців по всьому світу, особливо на Близькому Сході та в Європі.
Перші знахідки та назва
Перший неандерталець був виявлений у 1856 році в невеликій печері Фельдхофер у долині Неандерталь поблизу міста Дюссельдорф у Німеччині. На честь цієї долини, де були знайдені перші відомі останки цього виду людей, новий вид людей отримав офіційну назву: Homo neandertalensis. Це буквально означає «людина з Неандерталя».
Тоді було знайдено череп і кістки, які мали особливості, що відрізнялися від сучасних людей, такі як низьке чоло, виразні брови і потужна щелепа. Спочатку вважалося, що це були сучасні люди, які страждали від хвороб, що спричинили ці дивні особливості. Однак пізніші археологічні та антропологічні дослідження показали, що вони були окремим видом вимерлих первісних людей. Сьогодні поблизу місця знахідки знаходиться унікальний музей — «Neanderthal Museum» (назва подана за орфографією XIX століття), присвячений дослідженню цього виду людей та їх історії.
Неандертальці жили на двох континентах
Неандертальці мали міцне тіло і розвинені м’язи, широкий череп і потужні щелепи, а також дещо більший мозок, ніж сучасні люди. Це допомагало їм полювати і виживати в суворих умовах навколишнього середовища, особливо в холодних і помірних регіонах. Розкопки проводилися переважно в печерах.
Неандертальці мешкали переважно в Європі та на Близькому Сході, їхні останки були знайдені в Німеччині, Франції, Іспанії, Бельгії, Італії, Україні, Росії, Сирії, Лівані, Ізраїлі та Іраку. Тільки в Німеччині було виявлено понад тридцять місць знахідок, пов’язаних з неандертальцями, більшість з яких розташовані у вапнякових печерах на півдні країни та в долині Рейну.
У Сирії їхні кам’яні знаряддя були знайдені в більшості регіонів, а найважливіші знахідки були зроблені в печері Дедеріє поблизу Алеппо, де також були знайдені останки трьох дітей неандертальців.
Неандертальці поширилися від Західної Європи до Близького Сходу, тому вони є чудовим прикладом здатності ранніх людей пристосовуватися до різних середовищ. Однак досі не було знайдено жодних доказів їхньої присутності в Африці.
Неандертальці та сучасні люди: конкуренція та змішання
Взаємовідносини між сучасними людьми та неандертальцями в минулому були неясними, але прогрес в археологічних дослідженнях, особливо в генетичних дослідженнях, допоміг прояснити ці взаємовідносини.
Раніше вважалося, що неандертальці не були родичами сучасних людей і що обидві групи розвивалися паралельно і окремо від спільного предка в різних середовищах існування. Однак останні дослідження показали більш складну і багатогранну картину. Неандертальці жили в Європі та Західній Азії приблизно 400 000–35 000 років тому, тоді як Homo sapiens прийшов з Африки приблизно 70 000 років тому і спочатку поширився в Азії, а потім — у Європі.
Коли Homo sapiens прибув на європейський континент, неандертальці вже жили там десятки тисяч років і пристосувалися до суворого холоду. Ймовірно, що ці два види зустрілися на Близькому Сході та в Європі, де вони тимчасово жили поруч один з одним. Така географічна близькість зробила можливим змішування між двома групами, як показують генетичні дослідження.
У 2010 році аналіз ДНК кісток неандертальців показав, що кожна неафриканська людина має від 1 до 3 % генів неандертальців. Це означає, що відносини між цими двома видами не обмежувалися конкуренцією або конфліктом, а включали також контакти, що призвели до спільних нащадків і досі залишили слід у наших генах.
Тому неандертальці не вважаються прямими предками сучасних людей, а скоріше нашими найближчими вимерлими родичами. Можна сказати, що ми і неандертальці є «кузенами» в родоводі еволюції людини: ми розійшлися близько 500 000 років тому і знову зустрілися після того, як кожен з нас змінився по-своєму.
Хоча неандертальці були сильними і добре пристосованими до свого середовища, їм, здається, бракувало культурних і когнітивних здібностей, які дозволили сучасній людині вижити і розвиватися, пристосовуючись до кліматичних змін.
Чому вимерли неандертальці?
Археологічні знахідки вказують на те, що неандертальці зникли приблизно 35 000 років тому. Причина їх вимирання досі залишається спірною в наукових колах, оскільки немає однозначної відповіді, а лише низка перехресних гіпотез.
Одна з найвідоміших теорій стверджує, що неандертальці не змогли пристосуватися до раптових кліматичних змін наприкінці льодовикового періоду, коли навколишнє середовище стало більш нестабільним і суворим.
Також можливо, що їхня невелика чисельність порівняно з сучасними людьми зробила їх більш вразливими до вимирання, зокрема через поступове змішання, яке призвело до їх генетичної асиміляції з сучасним видом людини.
Інші теорії припускають, що конкуренція з боку Homo sapiens — більш численного, інноваційного та краще організованого — відіграла вирішальну роль у їх зникненні з археологічних знахідок.
Схожість та культурні відмінності
У будь-якому разі, неандертальці були по-своєму розумними істотами. Вони використовували вогонь, виготовляли досконалі кам’яні знаряддя і, можливо, мали просту мову та символічне або релігійне мислення. У деяких їхніх могилах були знайдені квіти або знаряддя, поховані разом із померлими, що вказує на ранні ритуали або вірування.
Однак сучасні люди (Homo sapiens) відрізнялися більшою уявою, символізмом і здатністю до довгострокового планування. Вони вміли розмальовувати стіни печер, виготовляти ефективніші мисливські знаряддя і спілкуватися більш складною мовою. Ці здібності дали їм значну культурну та когнітивну перевагу, що дозволило їм вижити протягом поколінь і розвивати свою культуру, тоді як культура неандертальців залишалася локальною та обмеженою і залежала від наявності їжі та сировини для виготовлення інструментів.
Печери Швабського Альбу та розуміння видів людей
Університет Тюбінгена в Німеччині є одним із провідних світових центрів дослідження неандертальців та ранніх людей. Завдяки своїм польовим та лабораторним дослідженням як у Сирії, так і в печерах Швабського Альбу на півдні Німеччини, він відіграв ключову роль у відкритті та дослідженні життя неандертальців у Європі.
Дослідники університету вивчали скам’янілості та знаряддя праці ранніх людей з кількох відомих німецьких місць знахідок, таких як Холенштайн-Штадель, Фогельхерд і Холе-Фельс. Ці печери розташовані на Швабському Альбі, недалеко від Тюбінгена, і входять до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО через їх велике значення для дослідження походження сучасної людини та символічного мистецтва.
У печерах Швабського Альбу були знайдені останки як неандертальців, так і Homo sapiens, але їхні останки не лежали в одному й тому самому археологічному шарі, тобто належать до різних періодів. Тому можна припустити, що в цьому регіоні вже не було неандертальців, коли з’явилися сучасні люди. Однак знахідки дозволяють чітко порівняти їхні культури. Інструменти неандертальців обмежувалися кам’яними знаряддями та використанням кісток і вогню, що вказує на зосередженість на виживанні, полюванні та практичних потребах.
Натомість Homo sapiens мав у своєму розпорядженні більш досконалі інструменти та висловлювався за допомогою мистецтва та символів. У цих печерах були знайдені статуя «людини-лева», фігура жінки, а також численні натуралістичні фігури тварин — всі витесані з мамонтової кістки — які є найдавнішими фігуративними творами мистецтва людства. До цього додаються музичні інструменти, такі як флейти з пташиних кісток або мамонтової кістки, які є одними з найдавніших відомих музичних інструментів у світі.
Цей культурний та інтелектуальний контраст між неандертальцями та Homo sapiens є ключем до розуміння того, чому сучасна людина вижила, а неандертальці вимерли: творчість, символізм та мистецтво були інструментами виживання, а також виразом свідомості та уяви.
Більш детальну інформацію можна знайти в документальному фільмі про відносини між неандертальцями та нами:
https://www.youtube.com/watch?v=gf1gR6UH72Y (німецька)
https://www.youtube.com/watch?v=HXwcav_2RpM (англійська)
https://www.youtube.com/watch?v=Z0ACD6pQ_mY (арабською)
Автор Юсеф Канжу
tun25111701