У 2024 році в Тюбінгенському університеті дослідники у співпраці з ковалем Александром Циммерманом із Пліцгаузена виготовляли наукові «підробки» монет, щоб з’ясувати, як підробляли монети в античній Римській імперії. У міждисциплінарному проєкті брали участь нумізматика, археологія та мінералогія.
У добу Римської імперії держава карбувала денарії — срібні монети. Один денарій відповідав приблизно денній зарплаті робітника. Обіг денарія був ширшим, ніж у сучасного євро: Римська імперія простягалася від Британії на півночі до Тунісу на півдні та від Іспанії до Сирії. На початку III століття н. е. держава значно зменшила вміст срібла в денаріях. Це помітили й сучасники: ймовірно, у відповідь на таку девальвацію в Римській імперії почали виготовляти литі підробки, які імітували срібні денарії за допомогою суміші міді та олова — сплаву. Команді з Тюбінгена вперше вдалося успішно реконструювати процес виготовлення таких монет.
Виготовлення ливарних форм із справжніми монетами
Для виробництва підроблених денаріїв античні фальсифікатори спочатку виготовляли ливарні формочки, про що свідчать численні археологічні знахідки по всій Римській імперії (Imperium Romanum). Як форми використовували невеликі глиняні диски, у які в ще вологому стані вдавлювали лицьовий та зворотний бік справжніх монет. За серійного виробництва можна робити цілі стоси таких дисків із відбитками. Поки глина не підсохла, по всьому стосу від місця відбитка монети до краю глиняних дисків потрібно прорізати канавку — згодом вона слугуватиме ливарним каналом. Після висихання форми монети можна обережно вийняти. Так утворюються власне ливарні формочки або ливарні камери з відбитком монети навиворіт, у які пізніше заливають сплав. Потім формочки випалюють у печі. Унаслідок усадки глини під час випалу формочки зменшуються майже на 10 відсотків. Відповідно, підробки, виготовлені методом лиття, виходять меншими за справжні монети.
Перш ніж розпочати власне лиття, формочки потрібно встановити в потрібне положення. Для цього, як свідчать античні знахідки, три стоси формочок із прорізом посередині складали разом і обкладали грубою глиною. Так у центрі трьох стосів утворювався вертикальний ливарний канал. В експериментальній установці також були вмонтовані датчики температури для фіксації температурних показників.
Мідь і олово замість срібла
Як металевий матеріал античні фальсифікатори використовували сплав міді та олова. За співвідношення приблизно 30 відсотків олова і 70 відсотків міді готовий вилив має сріблястий або сталево-сірий колір — оптимальний, щоб імітувати справжню срібну монету. З міркувань практичності в межах проєкту розплав температурою понад 1000 °C готували в електричній плавильній печі. Натомість для римських фальсифікаторів підготовка металу на цьому етапі роботи, ймовірно, була великим викликом. У давнину це міг зробити не кожен: щоб досягти такої високої температури, потрібні були глибокі фахові знання та відповідний досвід.
Експеримент у Тюбінгені показав, що глиняні формочки разом із оболонкою перед заливанням розплаву температурою майже 1000 °C потрібно сильно нагріти: це запобігає випаровуванню залишкової вологи під час лиття й дає чистіші відливки. Після охолодження оболонку можна розбити, а формочки — зламати, щоб дістатися до металевого «ливникового дерева» — заготовки з литниками, від якої потім обережно відламують монети.
Невдалі підробки переробляються
На успішно відлитих монетах частково з’являлися кольорові оксидні шари фіолетового, золотого та синього кольорів, які утворювалися внаслідок швидкого охолодження. Такі ефекти, ймовірно, траплялися й на античних монетах. Попри доопрацювання, під час експериментів понад 50 відсотків відливків були бракованими і в повсякденному житті не були б прийняті як переконливі підробки. У давнину, ймовірно, було так само. Невдалі відливки переробляли, тому їх немає в археологічних розкопках.
Практична реконструкція в експерименті в Тюбінгені показує, що лиття римських монет було складним технічним процесом, який вимагав як металургійних, так і керамічних знань. Це свідчить про наявність спеціалізованих майстерень і досвідчених ремісників. Наш експеримент показує, що за один день можна було виготовити велику кількість монет і що підробка монет, мабуть, була прибутковою справою.
Наочне відео про експеримент можна знайти на YouTube:
Youtube – Як римляни підробляли монети
Стефан Крмнічек
tun25112403