Мелодію «Щедрик» знає весь світ як «Carol of the Bells». Тим не менш, за межами України мало хто здогадується, що її створив український композитор Микола Дмитрович Леонтович. Давня народна щедрівка, яку він обробив на початку XX століття, стала не просто піснею — а символом Різдва. А сама щедрівка — це давня українська народна обрядова пісня, яку співають з побажаннями господарям добра, щастя, достатку та багатого врожаю.
Микола Леонтович народився 13 грудня 1877 році на Вінниччині, у селі Монастирок, у родині священника. Педагог, хоровий диригент, він усе життя працював із сільськими хорами, збирав народні мелодії, а потім аранжував їх із дивовижною ніжністю й точністю. Його музика — це філософія звуку, у якій навіть проста пісня набуває сили обряду.
«Щедрика» він створив 1901 року, а остаточну редакцію завершив 1916-го. У часи, коли Україна боролася за незалежність, ця мелодія звучала як світлий символ відродження — чиста, добра, щедра, як сама земля.
Та доля композитора трагічна. Миколу Леонтовича вбили підступно — у рідному домі, куди він повернувся, шукаючи спокою після бурхливих років революцій. У ніч на 23 січня 1921 року до хати постукав чоловік, який представився працівником повітового відділу. Його впустили, нагодували, дали притулок. А вранці, коли всі спали, він вистрелив у господаря та пограбував будинок. Це був агент ВЧК (НКВС). Так не стало славного композитора, що творив музику світла. Йому було лише 43 роки.
Але музика не замовкла. Його друг і однодумець, диригент Олександр Кошиць, очолив Українську республіканську капелу, створену за рішенням уряду Директорії Української Народної Республіки. Тоді, коли совєтська влада знищувала митців і гасила українське слово, цей хор вирушив у світ нести пісню своєї землі.
З 1919 року капела гастролювала Європою, а згодом дісталася до США, Канади, Південної Америки — співаючи «Щедрика» в найкращих залах світу. Повернутися вони вже не могли: вдома панував кривавий «червоний терор». Та саме завдяки цим людям пісня Леонтовича пережила свого творця.
5 жовтня 1922 року у нью-йоркському Carnegie Hall «Щедрик» пролунав перед американською публікою вперше. Мелодія вразила слухачів ритмом, побудованим лише на чотирьох звуках, — ніби дзвони кличуть до свята. У 1936 році американський композитор Пітер Вільговські написав до неї англійський текст, і відтоді «Щедрик» став відомим як «Carol of the Bells».
Та за цією різдвяною мелодією — не просто дзвони чи подарунки. У ній живе давня українська традиція щедрування — бажати добра, миру й достатку.
У цих звуках — Україна, що вміє співати навіть крізь біль. І кожного разу, коли світ чує «Carol of the Bells», він насправді чує український «Щедрик» — пісню, народжену у буремний час але з любові до життя і віри, що світло завжди повертається.
Олександр Майшев
tun25111110