Більшість археологів, які досліджують доісторичні епохи людства в Європі, сьогодні вважають, що під час перших міграцій сучасної людини (Homo sapiens) до Європи в добу палеоліту, тобто близько 45 000 років тому, між групами не було насильства чи воєнних конфліктів. Принаймні археологічних доказів цього досі не знайдено. Під час льодовикових періодів і між ними люди жили як мисливці та збирачі невеликими групами у величезних незаселених просторах із вкрай низькою щільністю населення. Їхня зброя слугувала для полювання, нею можна було вбивати й людей, однак археологи не виявляють жодних технологічних удосконалень, які свідчили б про її спеціальне використання в міжгрупових сутичках. Такі висновки відсувають старіші теорії, за якими насильство та війна супроводжували людську еволюцію й праісторію від самого початку.
У своєму дослідженні для tuenews INTERNATIONAL Юсеф Канжу показав, що на Близькому Сході приблизно 7 500 років тому, за кістковими знахідками, уже можна простежити помітне зростання насильства (див. tun26011306). «Ці конфлікти, здається, виникли насамперед через суперечки за водні ресурси, родючі орні землі та важливі торговельні шляхи», — пише Канжу і пов’язує цю зміну з розвитком сільського господарства, осілістю в постійних поселеннях і навіть першими ознаками урбанізації.
Після мирної льодовикової доби: сільське господарство та насильство зі Сходу
Приблизно 7 500 років тому почалася й потужна міграційна хвиля: землероби з території теперішньої Анатолії швидко поширювалися Балканським шляхом у напрямку Європи. Цей рух можна описати гаслом “Go West”, подібно до Північної Америки XIX століття. Коли територія переставала давати достатній урожай, а щільність населення ставала надто високою, щоб прогодувати всіх, люди рухалися далі. Німецький археолог Гаральд Меллер зазначає, що зі зростанням чисельності населення, а також через кліматичні зміни, великі посухи й неврожаї мирні часи закінчилися. «Винахід приватної власності, здається, відіграв ключову роль у виникненні війни», — підсумовує Гаральд Меллер, пояснюючи так розвиток насильницьких конфліктів після появи сільського господарства та осілого способу життя.
Ці нові археологічні висновки підтверджуються і результатами етнографічних досліджень. Вони показують, що кочові мисливці та збирачі відкидають саму ідею власності. Натомість у них переважає спільне використання здобичі та їжі. Власність у такому середовищі розглядається як образа людської солідарності.
Фото: Державне управління з охорони пам’яток при Регіональній раді Штутгарта.
Перші масові вбивства в культурі лінійно-стрічкової кераміки
Археологічні знахідки свідчать про справжні масові вбивства, сліди яких простежуються в чотирьох місцях на території сучасного німецькомовного простору, а також у Західній і Південній Європі. У Тальхаймі поблизу Гайльбронна було розкопано масове поховання з 34 осіб, яких убили кам’яними мотиками та безладно скинули в яму: чоловіків, жінок, дітей і підлітків, яких генетично можна віднести до чотирьох родин. Ці знахідки, датовані приблизно 7 000 років тому, свідчать про надмірне насильство щодо людей, які тікали: їм завдавали численних ударів ззаду. В Аспарн-Шлеці в Нижній Австрії було знайдено близько 200 людей, убитих у ближньому бою кам’яною та дерев’яною зброєю. Серед загиблих, чиї тіла залишили непохованими і на яких видно сліди укусів тварин, немає молодих жінок. Зрештою було виявлено ще два масові поховання в Гессені та Саксонії-Ангальт, у яких також не було жіночих жертв.
Усі ці чотири випадки належать до культури лінійно-стрічкової кераміки в період її найвищої щільності населення. Це найдавніша землеробська культура Центральної Європи, названа на честь характерного керамічного посуду зі стрічковими візерунками у вигляді хвилястих ліній. Ці масові вбивства трактують як насильницькі сутички між племінними союзами або сільськими громадами, а знахідки з Тальхайма — як можливий напад або акт помсти. У трьох інших випадках жінки шлюбного віку, ймовірно, вижили або були викрадені.
Чоловіче домінування та викрадення жінок
На підставі цих знахідок археологи також доходять висновку, що в аграрних спільнотах неоліту сформувалося чітке чоловіче домінування, а майно передавали по чоловічій лінії. Жінки часто походили з інших спільнот, про що свідчать генетичні дані, отримані з кісток. Для просування землеробів углиб Європи сформувався агресивний дух першопрохідців. Сусіди й партнери по співпраці легко могли ставати ворогами через накопичення майна. Насильство входило у звичку, а на насильство відповідали новим насильством: кровна помста ставала соціальною нормою.
Частий дефіцит жінок пояснювали полігамією серед чоловіків вищого статусу, вищою смертністю під час вагітностей, ніж у колишніх кочівників, більшим навантаженням у сільському господарстві та епідеміями через тісне співіснування з тваринами. Військові походи з метою захоплення жінок в інших сільських громадах ставали таким “розв’язанням” проблеми. Гаральд Меллер підсумовує: “Чоловіків убивають, жінок і дітей викрадають — це стає жахливою базовою схемою воєн”. Відбуваються бої поселення проти поселення, племені проти племені, а вищої влади, здатної стримувати насильство, ще не існує. Небезпека бути атакованим спонукає і до превентивних нападів.
Укріплення для оборони
Близько 7 000 років тому з’являються перші захисні вали — так звані земляні укріплення, частину яких додатково обладнували палісадами. Складні фортифікаційні споруди з подвійними палісадами та кількома оборонними кільцями виникають близько 6 000 років тому. Поселення часто будували на височинах, круті схили яких із кількох боків давали природний захист, тому укріплення не потрібно було зводити по всьому периметру. Про бойові сутички в таких спорудах і навколо них часто свідчать кількасот знайдених там наконечників стріл.
Приблизно 6 000 років тому вже можна простежити справжні завойовницькі походи, через які зникали цілі культури. Так, носії культури лійчастого посуду — колишні мисливці та збирачі, які відступили на північ і там стали землеробами, — завоювали територію носіїв культури лінійно-стрічкової кераміки, після чого та культура зникла. Обидві культури генетично представляли зовсім різні групи.
Героїзація воїнів
За висновками сучасної археології, на межі неоліту й бронзової доби виникає принципово нова форма війни: вторгнення носіїв культури шнурової кераміки, вершників зі степів Центральної Азії, до Європи призводить до професіоналізації та «героїзації насильства». Їхня зброя демонструє технологічну перевагу: з’являються бойові сокири, кинджали та вдосконалені луки, які забезпечують більшу швидкість польоту стріл. У цій культурі знаходять героїчні поховання професійних воїнів із надмірною кількістю зброї. Зводять більш монументальні споруди, ніж раніше, які служать не лише для стримування та оборони, а й репрезентують соціальні ієрархії. Далі розвиток веде до містобудування, виникнення більших об’єднань у формі царств і, зрештою, до державно організованих воєн.
Ця стаття значною мірою спирається на сучасне видання: Harald Meller та ін. Die Evolution der Gewalt. Warum wir Frieden wollen, aber Kriege führen. Eine Menschheitsgeschichte. Мюнхен, 2024, зокрема с. 133–236.
Додаткова інформація:
Європейська неолітична епоха: сотні людей були вбиті, розчленовані та обшматовані — WELT
Місце злочину: неолітична епоха Увага: цей фільм Terra X містить інсценовані сцени насильства, які можуть викликати неприємні емоції.
Пов’язані статті на tuenews INTERNATIONAL:
Насильство в історії людства: знахідки та події
Де було винайдено сільське господарство і як воно потрапило до Європи – tuenews
Світла шкіра з’явилася в Європі завдяки міграції – tunews
Автор: Міхаель Зайферт
tun26040801