Невідомо, коли саме з’явилися перші ознаки насильства в історії людства. Так само наука не може однозначно встановити, чи є насильство вродженою рисою людини, чи це набута поведінка, сформована з часом під впливом умов довкілля та суспільних змін.
Історія людства пройшла різні етапи розвитку та культури: від невеликих сімейних і мисливсько-збиральницьких груп, змушених постійно кочувати й полювати, до осілих сільських громад із землеробським способом життя та складних суспільств із монархічними й імперськими системами правління.
До появи писемності: археологічні докази насильства
Ці зміни разом з екологічними чинниками вплинули на уявлення людей про характер взаємин з іншими. Це прямо чи опосередковано призвело до появи різних форм насильства в ранніх суспільствах, які з часом розвивалися й ставали дедалі складнішими.
На цьому тлі постає питання: за якими свідченнями можна зробити висновок про існування насильства в давніх суспільствах. Із сучасної перспективи прояви насильства можна встановити насамперед за археологічними знахідками — зокрема оборонними спорудами (фортецями, міськими мурами), поширенням зброї та бойового спорядження, а також переломами, пораненнями й слідами тупих травм, які видно на кістках і скелетах з археологічних контекстів.
Ранні докази насильства можна інтерпретувати як релігійні ритуали
У неоліті людські спільноти, на перший погляд, жили переважно мирно. Випадки насильства траплялися рідко. Окремі археологічні знахідки — наприклад, наявність веж або виявлення місць страт — нерідко трактують як прямі свідчення насильства в ранніх суспільствах. Однак такі явища завжди слід розглядати в релігійному та культурному контексті свого часу. У багатьох випадках ці знахідки пов’язані з ритуальними практиками та соціальними звичаями, поширеними в ту епоху.
Яскравим прикладом є Телль-аль-Карамель на півночі Сирії, який датують 10 тисячоліттям до н. е. Археологічні розкопки на цьому місці виявили п’ять кам’яних веж, а також сліди обезголовлення — порізи на першому шийному хребці. Однак ці знахідки не обов’язково вказують на організоване насильство або військові конфлікти. Імовірно, виявлені вежі слугували радше центрами релігійних або суспільних зібрань, а не оборонними спорудами. Обезголовлення інтерпретують як частину ритуальних дій, під час яких голову померлого відокремлювали й зберігали для обрядів поклоніння предкам — практики, відомої з численних ранньонеолітичних пам’яток на Близькому Сході.
Фізичні навантаження, пов’язані з неолітичним землеробством
Під час сільськогосподарської революції, що відбулася близько 10 000 років тому, як і під час сучасної промислової революції, з’явилися нові способи життя, що спричинило глибокі зміни в повсякденній діяльності. До них належали, серед іншого, нові форми добування їжі, розведення худоби, будівництво міцних будинків, посилення конкуренції за ресурси, а також життя в тісно пов’язаних спільнотах.
Ці зміни вплинули на людський організм і залишили характерні сліди на скелеті. Окрім підвищеної частоти переломів, можна також спостерігати зміни в суглобах і кісткових структурах, які пояснюють новими фізичними навантаженнями.
Показовим прикладом такого способу життя є археологічна пам’ятка Телль Абу Хурайра на березі Євфрату. Там виявили ранні свідчення одомашнення рослин і тварин, а також початку землеробства. Людські скелети, знайдені на цьому місці, мають чіткі ознаки змін, пов’язаних зі способом життя. Однак ці знахідки не слід трактувати як наслідок насильницьких конфліктів усередині суспільства — радше як результат нових умов праці та життя, на відміну від пізніших періодів, коли насильство відігравало дедалі більшу роль.
Перші бої за воду, орні землі та торгові шляхи
Утім, антропологічні дослідження скелетних решток вказують на помітне зростання насильства в середині четвертого тисячоліття до н. е. Цей період передував виникненню перших міст і королівств та початкам розвитку цивілізації. Водночас урбанізація, схоже, вже тоді набирала обертів. Травми черепа та поранення, завдані зброєю, у цей час траплялися частіше, що пов’язують із появою мідної зброї. Імовірно, конфлікти виникали переважно через суперечки за водні ресурси, родючі орні землі та важливі торгові шляхи.
Ранні форми серйозних внутрішніх конфліктів
Телль-Брак (3800 р. до н. е.) на північному сході Сирії — один із найяскравіших прикладів цього. Там дослідники виявили масові поховання з сотнями скелетів зі слідами каліцтв та ознаками обгризання тваринами (сліди укусів). Це свідчить про те, що тіла спочатку залишали непохованими, а потім без будь-яких похоронних обрядів викидали у відходні ями. Дослідники інтерпретують це як ознаку серйозних внутрішніх конфліктів у тогочасному суспільстві, які за інтенсивністю можна порівняти з сучасним поняттям «громадянської війни». Показово також, що більшість жертв були молодими дорослими, тоді як скелети дітей і людей похилого віку здебільшого відсутні.
Ескалація насильства з облогами
Пам’ятка Телль Хамукар (3500 р. до н. е.) на північному сході Сирії дала найдавніші на сьогодні свідчення масштабної військової облоги та організованого вторгнення на території сучасної Сирії. Археологічні дослідження виявили залишки зруйнованої міської стіни, тисячі глиняних снарядів у формі яйцеподібних «камінців» для пращі, розкиданих по всій території, а також повне руйнування і спалення великих будівель. Ці знахідки свідчать про те, що місто систематично атакували, розграбували і зрештою зруйнували.
У 3 тисячолітті до н. е. насильство набуло зовсім нової форми — особливо з появою перших міст і королівств. Унаслідок ескалації конфліктів за володіння, ресурси та політичну владу насильство перейшло від індивідуальних або місцевих сутичок до організованих конфліктів між державно структурованими громадами.
Додаткова інформація:
https://www.spiegel.de/wissenschaft/mensch/archaeologie-der-erste-krieg-der-menschheit-a-460283.html
https://tuenews.de/vor-6000-jahren-fand-der-erste-krieg-auf-syrischem-boden-statt-2/
Юсеф Канжу
tun26011306
www.tuenews.de/uk