Експертка з питань Ірану Раха Бахрейні з правозахисної організації Amnesty International критикує «масові, незаконні вбивства з метою знищення будь-якого опору та придушення протестувальників». Іранець із південного заходу Німеччини під час візиту до своєї першої батьківщини побачив, як швидко невинних людей починають підозрювати в тому, що режим називає «тероризмом і хуліганством». У розмові з tuenews INTERNATIONAL він розповідає про це та про ситуацію в країні.
Реза Мораді (ім’я змінено) провів кілька тижнів в Ірані — зокрема на початку протестів і під час їхньої кульмінації 8 і 9 січня 2026 року. Через забруднення повітря пенсіонер з Німеччини вирішив уже пізно ввечері вийти на коротку прогулянку в іранському великому місті разом з 80-річним чоловіком, який після аварії мав труднощі з ходьбою.
На головній вулиці до 22:00 тривала демонстрація. Мешканець округу Тюбінген почув дзижчання дронів. Вони кружляють над акціями протесту, щоб стежити за противниками режиму та ідентифікувати їх. Раптом підлетіли мотоцикли. Чоловіки на них, серед іншого, кричали «Смерть ворогам». Потім близько 20–30 силовиків увірвалися у вузький провулок з автоматичною зброєю та кийками. Вони кричали на Мораді та літнього чоловіка: «Ви терористи?»
Перехитрив важкоозброєних міліціонерів
Хитрістю Мораді вдалося перехитрити озброєних людей режиму. Він лише удавав, що говорить про «цього безсовісного Резу Пахлаві», старшого сина останнього шаха, поваленого в 1979 році. Багато людей в Ірані, а також іранці в еміграції покладають свої надії на 65-річного чоловіка, який живе в США. На щастя, вони не почули, як очевидець Мораді також лаяв поліціантів Басідж — підрозділ Ісламської революційної гвардії. Один із них навіть вибачився — після чого «антитерористичний загін» відступив.
Ще одна подія також не забудеться відвідувачу з Німеччини. Перед сусіднім будинком він побачив чорну тканину і фотографію 43-річного чоловіка — без квітів, як зазвичай. Родичам заборонили будь-які прикраси. Щоб поховати померлого, родина мусила заплатити режиму «близько 5000 євро за те, щоб їм видали тіло». Про це вона розповіла гостю. Не можна було проводити похоронну церемонію. Після поховання родина мусила негайно повернутися додому з кладовища.
Незліченні загиблі та поранені
43-річний чоловік — одна з незліченних жертв режиму. Дані правозахисників різняться. Наразі вони повідомляють про щонайменше 18 000 загиблих, а американський журнал «Time» — навіть про 30 000 убитих лише за два дні: 8 і 9 січня. За попередньою офіційною заявою уряду, загиблих було близько 3200. Мережа HRANA у США також підрахувала, що близько 27 000 людей було заарештовано.
Ці цифри неможливо перевірити, зокрема через те, що режим мулл заблокував інтернет. Соціальна мережа Instagram в Ірані і так заборонена. «Немає свободи слова, а преса, яка є виключно лояльною до режиму, сповнена пропаганди», — так Мораді підсумовує можливості отримання інформації. Він живе в Німеччині майже 50 років, але постійно відвідує родичів і друзів в Ірані.
Відвідувач з Німеччини досі не може оговтатися від шоку через смерть сусіда. 43-річний чоловік хотів лише відвезти свою дівчину додому. При цьому йому довелося «ухилятися від команди вбивць у вузькому провулку». Важкоозброєні люди одразу почали стріляти. Дівчина пригнулася. Куля влучила йому в шию. Силовики стверджували, що вони «рятівники Ірану». Натомість населення називає їх просто «вбивцями». Вони часто ціляться в голову і верхню частину тіла. Чоловік з округу Тюбінген часто чув слово «вбивці» під час конфіденційних розмов.
Інфляція робить мільйонерів бідними
«Я пережив один із найгірших періодів», — каже Мораді про свою поїздку до Ірану: «Режим вбиває власне населення». Причиною протестів наприкінці грудня 2025 року стала жахлива економічна ситуація. Раніше Іран заробляв не лише на нафті — приїжджали й туристи: «Зараз немає нічого». Навіть той, хто має купюру в два мільйони ріалів від центрального банку, «не може за неї купити навіть курячий шашличок на шпажці». Через інфляцію під час візиту ця купюра коштувала лише 1,30 євро. Кілограм фаршу коштував десять мільйонів ріалів. Тільки справді багаті люди могли собі це дозволити. Державні талони не допомагають бідним вижити. «Я називаю іранців бідними мільйонерами».
Після повернення до Німеччини пенсіонер був розгублений протягом декількох днів. Він не може забути свої розмови з молодими людьми. «Вони точно знають, чому виходять на вулиці». Він упевнений, що 80 відсотків населення відкидають режим і що максимум 10 відсотків підтримують мулл. Усі обіцянки, які аятолла Рухолла Хомейні дав під час ісламської революції 1979 року, були порушені. Іран мав стати раєм із свободою, соціальним і економічним прогресом без корупції, заявляв тодішній релігійний і політичний лідер. «Ситуація стала в мільйон разів гіршою», — каже Мораді.
Вірний режиму, щоб вижити
Чоловік із південного заходу Німеччини легко заводить розмову з людьми. Під час візиту до Ірану він спілкувався з касирами в закладі їжі на виніс, банківськими службовцями, поліцейськими, а також муллами та революційним гвардійцем. Останній сказав, що він залежить від своєї професії і тому мусить демонструвати лояльність до режиму. Європейський парламент зараз вимагає класифікувати революційну гвардію як терористичну групу. «Вони могли б це зробити вже давно», — каже Мораді. Чи так буде, поки що невідомо. Це мають підтримати всі держави-члени ЄС. Але деякі з них мають застереження.
Люди в Ірані протестують по-своєму. Мораді переконаний, що вони не дозволять нав’язати собі культуру, подібну до талібської в Афганістані. Його приклади: жінки чинили опір носінню хіджабів. Деякі тримали собак, які вважаються нечистими. Інші дистилювали алкоголь. «Так вони зневажають культуру мулл», — так мандрівник по Ірану підсумовує свої враження. Мулли, звичайно, знали, що у них є противники. «Але сьогодні вони їх бачать».
Прагнення свободи і безпеки
Опозиція режиму в Німеччині доволі розрізнена. У Кельні сім іранських угруповань — від монархістів до марксистських народних муджахідів — закликали до окремих демонстрацій. Як Мораді бачить майбутнє Ірану? На його думку, люди не хочуть повернення монархії. Але вони прагнуть свободи, соціальної та економічної безпеки. Чи станеться це коли-небудь, з огляду на жорстоке насильство і масові вбивства, незрозуміло. Тому деякі зневірені іранці запитали пенсіонера з округу Тюбінген, чи не міг би він взяти їх із собою до Німеччини.
Правозахисна організація Amnesty International про державне насильство в Ірані:
https://www.amnesty.de/informieren/laender/iran та
https://www.amnesty.de/aktuell/iran-proteste-gewalt-blutbad-augenzeuginnen-beweise
Про труднощі з точним підрахунком кількості жертв:
https://www.tagesschau.de/faktenfinder/iran-proteste-todeszahlen-100.html
Автор: Уте Кайзер
tun26012601