Автор Назір Серрікашкавіж
«Patara bichi damekraga» – перший рядок грузинської народної пісні означає: «Маленький хлопчик заблукав». Коли Мая співає цю пісню, її голос передає одночасно тугу і ясність. Це пісня про пошуки: когось, чогось, дитини, місця, а може, навіть себе. Вона починається в Грузії, але коли лунає від дерев’яних стін репетиційної кімнати в Тюбінгені, стає піснею про нас усіх.
Для багатьох музикантів у залі в Тюбінгені починається новий розділ життя. Але в п’ятницю ввечері на репетиції TüFolk можна відчути себе зовсім деінде. Або всюди. Люди приходять з інструментами під пахвою: уд, скрипка, акордеон, барабан, укулеле. Привітання лунають німецькою, англійською, іспанською, італійською, курдською, арабською та іншими мовами. Офіційного початку немає, музика просто збирається і починає литися.
Коло без кордонів
TüFolk — це відкритий музичний колектив, що грає світову музику. Це не професійний ансамбль, а зростаюче коло. Групу очолюють Крістобаль і Мая. Крістобаль родом з прибережного регіону Чилі Вальпараїсо і вже десять років живе в Німеччині, де працює музикантом; Мая, яка походить з Грузії, спочатку приїхала до Берліна як студентка і має глибоке коріння в грузинській музичній традиції.
Двері відкриті для всіх. Немає вступних іспитів. Немає жорстких вимог. Є лише спільний інтерес: разом грати музику з усього світу. «Музика — це чудовий спосіб краще зрозуміти людей», — каже Крістобаль. «Зрештою, це мова, за допомогою якої ми намагаємося осягнути складні речі, які не так легко пояснити».
«Бути прийнятою як іноземка в новій країні дуже мене зворушує», — каже Мая. «Коли ти приносиш щось зі своєї культури і раптом всі співають або грають разом з тобою, ти ділишся чимось особистим. Це дуже сильно. Це дорогоцінно».
Група репетирує щотижня, формує репертуар з різних культур, іноді за допомогою гостьових наставників. Вони приносять пісні та стилі зі своїх традицій. Ці музичні наставники пройшли додаткову підготовку і навчилися методу навчання музики виключно на слух, без нот.
Майя каже: «Ми хочемо, щоб люди вчили пісні зі своєї культури. Я б не вчила нічого, що не походить з мого регіону». І додає: «Бо це має значення. Йдеться про те, щоб відповідати на питання і змінювати речі».
Дім між нотами
Формат не тільки повчальний, він зворушливий. Для Сесілії, фізика з півдня Італії, яка приєдналася до групи після концерту в грудні, TüFolk приніс щось несподіване: відчуття дому. «Коли я приїхала до Тюбінгена, я нікого не знала. Я намагалася познайомитися з людьми, але це було важко. TüFolk змінив це. Це не тільки міжнародний, а й місцевий проект. Ця суміш є особливою».
Це почуття приналежності часто згадується. Для 29-річного Ремона з Верхнього Єгипту, який зараз вивчає нейронауку, TüFolk став поворотним моментом. «Я ніколи раніше не грав перед іншими», — каже він. «Але ми постійно повторювали собі: ми робимо помилки, і це нормально. Це дозволило нам відчути свободу і насолоджуватися музикою». Ремон грає на уді, і це рішення було нелегким у його рідній країні. «Носити інструмент було ганьбою. Але в якийсь момент я вирішив, що не буду більше ховатися».
У TüFolk формується спільнота, яка створює близькість, а іноді й зцілення. Як описує Сесілія: «Це місце, де можна відчути приналежність, навіть якщо ти тут лише на короткий час».
Між репетиціями та реальністю
Проте нелегко все утримати на плаву. Фінансування залишається викликом. Крістобаль каже: «Якби ми мали більше коштів, ми могли б оплачувати роботу наставників. Важливо також мати постійне приміщення для репетицій. І ми хотіли б запрошувати гостей з інших міст, людей з особливими музичними традиціями».
Вони також хотіли б створити архів. «Ми записали щонайменше два концерти. Але щоб оприлюднити їх, нам потрібен звукорежисер, який би добре їх обробив».
Незважаючи на все, атмосфера на репетиціях є радісною. Все виглядає імпровізовано, жваво, іноді глибоко зворушливо. Постійного диригента немає. Керівництво змінюється від пісні до пісні. Всі вчать, всі навчаються.
Пам’ять, рух і пісні, що подорожують
Ця взаємодія спогадів і музики є основою TüFolk. Це не не тільки про виступи. Йдеться про те, щоб поділитися чимось пережитим. Народні пісні рідко є лише мелодіями, вони несуть в собі історії та ідентичність. І коли їх співають у колі людей, які тільки-но познайомилися, щось змінюється.
28 березня, під час виступу в місцевому культурному центрі, Сесілія представила пісню, не назвавши її. Чому? «Що я люблю в народних піснях: вони змінюються. Вони не мають жорсткої приналежності. Одна і та сама мелодія може, залежно від контексту, означати щось нове». Пісня називалася «Bella Ciao». Вона розповіла, як ця пісня перетворилася з колискової на антифашистську пісню протесту. Так само і в TüFolk: пісні подорожують у часі і звучать по-новому в новому місці.
Хто хоче долучитися, має зробити лише одне: «Просто прийти і представитися», — каже Мая. Група продовжує репетирувати щоп’ятниці у Fichtehaus, Herrenbergerstraße 40 у Тюбінгені, і зараз готується до літнього концерту, який відбудеться 11 липня на міському святі в Тюбінгені.
Можливо, там пролунає грузинська пісня, що починається словами: «Patara bichi damekraga…» (Маленький хлопчик заблукав). Але тут, у TüFolk, хтось кличе його по імені.
TüFolk та контакти:
TüFolk – Klangfolk e.V. Тюбінген
tun25042206