Частина 1: Спільні риси та відмінності
Закони про охорону пам’яток у різних країнах світу мають спільну мету: захистити матеріальну культурну спадщину, уберегти її від руйнування та втрати, а також передати майбутнім поколінням. Насамперед ці закони мають запобігати діям приватних осіб, а також державних і приватних установ, які можуть зашкодити археологічним пам’яткам або пошкодити їх.
Водночас між правовими системами різних країн існують суттєві відмінності. Вони стосуються як механізмів захисту, так і управління, збереження та використання культурної спадщини. У цьому дослідженні порівнюються сирійський закон про охорону пам’яток як приклад такого законодавства на Близькому Сході та закон про охорону пам’яток землі Баден-Вюртемберг як приклад німецького законодавства. Мета порівняння — показати, як у кожній системі підходять до охорони культурної спадщини.
Визначення поняття «пам’ятка» та часові межі
У німецькому законі про охорону пам’яток (DSchG) визначення пам’ятки ґрунтується насамперед на якісних критеріях і культурній цінності об’єкта. Пам’ятками вважаються окремі об’єкти, сукупності об’єктів та їхні частини, збереження яких відповідає суспільним інтересам з наукових, мистецьких, краєзнавчих або містобудівних причин. Встановленої часової межі або мінімального віку для визнання об’єкта пам’яткою при цьому немає.
Натомість сирійський закон про охорону пам’яток встановлює чіткий часовий критерій. Пам’яткою, як правило, вважається будь-який створений людиною об’єкт або будь-які сліди людської діяльності, що виникли понад 200 років тому за григоріанським календарем або понад 250 років тому за ісламським календарем. Водночас закон дозволяє відповідним органам охорони пам’яток визнавати пам’ятками й молодші об’єкти, якщо вони мають особливу історичну, мистецьку або культурну цінність.
Права власності на культурні цінності та археологічні знахідки
У німецькому законодавстві про охорону пам’яток застосовується так зване Schatzregal — право держави на певні археологічні знахідки. Згідно з цим правилом, окремі знайдені культурні цінності переходять у власність держави. Це стосується, зокрема, знахідок, виявлених під час археологічних досліджень, дозволених державою, або в офіційно визначених зонах охорони розкопок. Крім того, держава може отримати право власності на знахідки, що мають виняткову наукову цінність. Конкретні правила Schatzregal відрізняються залежно від федеральної землі. Сам термін походить від історичного поняття «регалії» — особливих владних прав короля або земельного правителя в Середньовіччі.
Сирійський закон про охорону пам’яток передбачає значно суворіший і ширший підхід. Згідно з ним усі рухомі та нерухомі культурні цінності, що перебувають на території Сирії або в її територіальних водах, загалом вважаються державною власністю. Приватні особи не мають права привласнювати нововиявлені культурні цінності. Привласнення, приховування або незаконне зберігання таких знахідок є порушенням закону й карається відповідними кримінальними санкціями.
Випадкові знахідки та правила компенсації
Згідно з німецьким законом про охорону пам’яток (DSchG), люди, які випадково натрапили на культурну пам’ятку або археологічну знахідку, зобов’язані негайно повідомити про це відповідні органи. Крім того, місце знахідки потрібно залишити без змін і захистити на певний час, щоб фахівці могли його дослідити. У Баден-Вюртемберзі цей строк зазвичай становить чотири робочі дні. Якщо рішення органів охорони пам’яток настільки обмежує права власника, що це за наслідками прирівнюється до вилучення майна, власник має право на відповідну компенсацію.
Сирійський закон про охорону пам’яток також передбачає обов’язок негайно повідомляти про знахідки. Однак для цього встановлено конкретний строк — 24 години після виявлення. На відміну від німецького законодавства, у Сирії держава може надати тому, хто знайшов культурну цінність або повідомив про неї, грошову винагороду. Її розмір може залежати від вартості знахідки. Водночас така виплата не вважається компенсацією за втрату власності, адже за сирійським правом археологічні культурні цінності загалом належать державі.
Організація управління та рівні прийняття рішень
Німецьке законодавство про охорону пам’яток ґрунтується на федеративній і децентралізованій моделі управління. Повноваження розподілені між кількома рівнями: найвищим земельним органом з охорони пам’яток, середніми профільними органами та нижчими органами з охорони пам’яток на місцевому рівні. Важливу роль відіграють муніципалітети. У межах переданих їм завдань вони ухвалюють власні рішення та забезпечують виконання правил охорони пам’яток на місцях.
Сирійська система охорони пам’яток, навпаки, має чітко централізовану структуру. Управління археологічною та культурною спадщиною повністю належить до компетенції Генерального управління старожитностей і музеїв, яке підпорядковується Міністерству культури Сирії. Цей орган має широкі прямі повноваження на всій території держави, включно з усіма провінціями та містами. Роль місцевих адміністративних структур у сфері охорони пам’яток при цьому порівняно невелика.
Релігійні та культові пам’ятки
У німецькому законі про охорону пам’яток для релігійних і культових пам’яток передбачено особливі правила. Для місць, де відбуваються релігійні обряди, існують окремі норми, які враховують інтереси відповідних релігійних громад. Особливе значення можуть мати релігійні потреби, визначені церковними органами або іншими релігійними громадами. У певних випадках церкви можуть за погодженням із відповідними органами охорони пам’яток розробляти й застосовувати власні правила охорони та використання таких об’єктів.
У сирійському законі про охорону пам’яток релігійні об’єкти та майно релігійних фондів — наприклад мечеті, церкви, текке, тобто суфійські релігійні осередки, та подібні установи — загалом безпосередньо підпадають під дію законодавства про охорону пам’яток. Заходи з охорони, збереження та реставрації здійснюються за погодженням між відповідним органом охорони пам’яток і Міністерством у справах релігійних фондів або відповідними церковними органами. Однак головна фахова й адміністративна відповідальність залишається за державним органом охорони пам’яток і музеїв.
Штрафи та санкції за порушення законодавства про охорону пам’яток
У німецькому законі про охорону пам’яток (DSchG) порушення зазвичай розглядаються як адміністративні правопорушення, хоча в окремих випадках може застосовуватися і кримінальне право. Санкції переважно полягають у великих грошових штрафах. Залежно від тяжкості порушення вони можуть становити до 250 000 євро, а в особливо тяжких випадках — до 500 000 євро. Крім того, можливе вилучення предметів, пов’язаних із правопорушенням.
Сирійський закон про охорону пам’яток передбачає значно суворіший підхід, більше орієнтований на кримінальне покарання. Незаконні розкопки, контрабанда або незаконне привласнення культурних цінностей розглядаються як тяжкі кримінальні злочини. Передбачені санкції включають багаторічне позбавлення волі, а в окремих випадках — також примусову працю строком до 15 років. Крім того, можуть бути конфісковані інструменти, використані під час злочину, а також самі культурні цінності. Закон також передбачає грошові штрафи, які можуть у кілька разів перевищувати вартість незаконно вивезених або викрадених культурних цінностей.
Попри принципові відмінності у правовій філософії та адміністративній структурі — зокрема між централізованою сирійською системою та федеративною, децентралізованою німецькою системою, що ґрунтується на принципах демократичного державного устрою, — обидві правові системи мають помітні спільні риси. Вони проявляються насамперед у спільних головних цілях охорони пам’яток: збереженні культурної спадщини, її науковому дослідженні та передачі майбутнім поколінням. Також існує чимало паралелей у правових і фахових інструментах охорони культурних пам’яток. Водночас їхнє конкретне оформлення та практична реалізація можуть суттєво відрізнятися через різні правові й адміністративні умови.
tun26070601