Авторка Брігітте Гізель
«Ведмедику, ведмедику, обернись». Ансам Ауді стоїть у півколі зі своїми п’ятьма маленькими учнями у відкритому басейні Тюбінгена. Всі тримаються за руки і разом промовляють вірш. За командою вони відпускають руки та обертаються навколо своєї осі. Вони плавають у воді та голосно сміються. Їхній інструктор з плавання також сяє від щастя. На другий день курсу плавання для початківців «Плавання для всіх дітей» вони вже стали сміливішими. Вода, що мерехтить бірюзовим кольором на сонці, вже стала для них набагато звичнішою, ніж напередодні. Вони навіть наважуються просто стрибнути у басейн або на короткий час занурити голову під воду. Ансам Ауді знає, що є великі шанси, що її учні наприкінці курсу складуть іспит та отримають «Морський коник».
Від учня до вчителя
Те, що Ансам Ауді колись буде вчити дітей плавати в німецькому відкритому басейні, не входило в життєві плани молодої єзидки. Вона народилася в 1997 році на півночі Іраку, і тоді про плавання не могло бути й мови. Ще у 2016 році, коли вона з остраху переслідувань вирушила до Німеччини разом зі своїми молодшими братами та сестрами, вода була для неї чужою стихією. Вона ніколи раніше не плавала. Вона уникала води навіть під час втечі, вважаючи за краще вибрати довгий і не менш небезпечний сухопутний шлях. Зрештою, після звивистих шляхів вона опинилася в Офтердінгені, де почала вивчати німецьку мову. У 2019 році вона дізналася про ініціативу «Плавання для всіх дітей» і курси плавання. Її брат вже вчиться там плавати. «Я хотіла спробувати», – каже Ансам. Але вона була не впевнена. Що ж одягати для плавання? І що подумають люди? Разом зі своєю сестрою 22-річна дівчина шукає в Інтернеті купальники. Вибір падає на модель з трохи довшими штанинами. У ньому вона почувається впевнено. Потім її перший урок плавання в басейні Uhlandbad у Тюбінгені: «Вода була приємною», — каже вона. З того часу вона вчиться всьому — від плавання брасом до кроля, на спині та дельфіном, починає пірнати та отримує значок «Морський коник» та інші відзнаки. Якось їй спадає на думку почати навчання на рятувальника, щоб допомагати іншим.
Боротьба зі страхом
Але потім раптово її охопив страх. Хоча Ансам сама не мала жодного негативного досвіду з водою і є хорошою плавчинею, вода раптом здається їй дивно загрозливою. Раптом їй постійно спадає на думку те, що інші біженці розповідають про жахи подорожі морем на човнах для біженців. У її власній родині також були люди, які потонули під час втечі через море. Ансам зіткнулася зі своїми почуттями. «Я завжди казала собі: я не здамся», – розповідає вона. Вона переконує себе, що спробує ще один раз. Але на наступному занятті її мужність знову перемагає страх. Вона заходить у воду і продовжує курс рятувальника. Вона тренується долати свій страх вдома, на суші. «Я сідала перед дзеркалом і повторювала собі, чого я вже досягла», – розповідає вона і сміється. В інші дні вона сидячи в кімнаті, заплющувала очі та дозволяла образам води проходити через свідомість. Якщо все це не допомагало, вона згадувала своїх маленьких братів і сестер та втечу: «Якщо я змогла це зробити, то зможу і зараз».
«Я теж хотіла щось віддати»
Згодом страх вщухає, і Ансам знову безтурботно насолоджується водою. Навіть коронавірус не зміг завадити її навчанню на інструктора з плавання. Її бажання передати свій досвід просто сильніше. Вона почала з власних курсів плавання і співпраці з асоціацією «Плавання для всіх дітей». Допомагаючи на курсах і, навчаючись на рятувальника, вона поступово стала інструктором з плавання. Асоціація для неї — це щось на зразок сім’ї. «Я також хотіла щось віддати», – каже вона. Тим часом вона також пройшла додаткову підготовку на інструкторка з плавання для дітей з інвалідністю і тепер може проводити курси плавання, в яких беруть участь діти з обмеженими можливостями. Час для курсів плавання вона знайшла навіть під час навчання на помічницю юриста. Наразі, після закінчення навчання вона шукає роботу. Вона подала заявку на отримання німецького паспорта, але процедура призупинена доти, доки вона не знайде нову роботу.
Різноманітна команда
Вона не єдина з досвідом біженства, хто в дитинстві навчився плавати в клубі, а потім сам став викладачем: таким шляхом пішли також Едді з Сирії та Рузбех з Ірану. Вадим з Білорусі приїхав до Німеччини вже як кваліфікований рятувальник. «Наразі половина людей мають міграційне минуле», – каже Мануела Захерер, одна з двох керівників ініціативи «Плавання для всіх дітей». Про те, наскільки тісним є зв’язок, свідчить той факт, що більшість інструкторів з плавання відмовляються від винагороди за свою роботу.
Мануела Захерер дуже хвалить Ансам Ауді. «Вона вміє все, неймовірно надійна і чудово ладнає з найрізноманітнішими людьми». Тільки зі своєю матір’ю Ансам було важко: вона дійсно не хотіла вчитися плавати, розповідає Ансам. Нещодавно вона навчала плаванню групу жінок-біженок у Мессінгені. «У перший день вони не дуже хотіли заходити у воду. Але я була впевнена, що вони вийдуть з води зі значком «Морський коник», – розповідає Ансам. Вона мала рацію.
ІНФОРМАЦІЯ: «Плавання для всіх дітей»
«Плавання для всіх дітей» було засновано в 2015 році з ініціативи Дагмар Мюллер і є проектом в рамках асоціації «Альянс сімей Тюбінгена». Метою було надати дітям з сімей біженців та інших соціально незахищених сімей безкоштовні уроки плавання. Пропозиція спрямована спеціально на дітей та підлітків, які мають KreisBonusCard. Зараз курси проводяться не тільки у відкритих і критих басейнах Тюбінгена, але й у Мессінгені, Роттенбурзі та Аммербусі. Якщо спочатку навчали 30 дітей на рік, то сьогодні 38 волонтерів навчають плаванню 400 дітей та підлітків. Семеро з них колись самі навчилися плавати завдяки цій ініціативі. Члени організації походять з 13 країн і розмовляють 25 мовами.
tun25080504